На передових позиціях підрозділів російських військ, що діють у напрямку Костянтинівки, їхнє командування продовжує накопичувати штурмову піхоту, готуючись до фази інтенсифікації "інфільтрації", а також до продовження загального наступу. Про це пише оглядач "Інформаційного спротиву" Костянтин Машовець.
Водночас командування російських військ не припиняє проведення регулярних атакуючих/штурмових дій і намагається "інфільтрувати" свої малі піхотні групи у межпозиційний простір бойових порядків частин і підрозділів ЗСУ.
Ці дії проводяться ним досить обмеженими силами (зазвичай силами 2-3 бійці у групі), і тому, в переважній більшості випадків, такі спроби стають безрезультатними для ворога. Він досягає успіху лише тоді, коли просування його малих піхотних груп залишається непоміченим і тому стає прихованим.
Ситуація на Костянтинівському напрямку залишається досить складною, хоча масштаб і інтенсивність наступальних дій противника явно мінімальні. Можливо, це пов'язано з погодними умовами, а можливо, через відсутність (нестачу) у нього штурмової піхоти на цьому напрямку.
Хоч противник активно намагається її накопичити (на деяких ключових передових позиціях вже зафіксовані піхотні штурмові групи противника з 20-25 всл, як на сучасні умови, то це є досить значним покажчиком), а також техніка, необхідна для її подальшого просування та консолідації.
Однак цей процес ворога на Костянтинівському напрямку явно дуже повільний, хоча й постійний. Групи з 2-3-4 "туловищ" вперто і майже постійно (тобто цілодобово) пруться на свої передні позиції, намагаючись непомітно прослизнути, і поступово там накопичуватись. Потім "парами" вони намагаються "накатити" на наші передові позиції. Більше того, командування російськими військами прагне підтримувати потік цих атакуючих "парочек" у безперервному режимі, фактично, таким чином, виснажуючи нашу оборону.
Головна проблема полягає в тому, що й у нас також 1-2 бійці на переважній більшості передових позицій (я не перебільшую), причому, в "надзвичайно розтягнутих по фронту бойових порядках", рідко коли їх — 3-4. Очевидно, що в таких умовах, коли ворог ПОСТІЙНО намагається пройти поміж наших позицій своїми "двійками" (у будь-який час доби і в будь-яку погоду), рано чи пізно йому вдається цього десь досягти.
Добре, якщо ці "інфільтранти" ідентифікуються вчасно (хоч і в певній тактичній глибині нашої оборони), але також трапляються випадки, коли слідом за такими успішно прониклими просувається непомітно все більше "тіл", доки їх не стає критично багато в тилу та на флангах наших позицій й вони не починають їх атакувати. Саме тоді починається "найцікавіше".
Загальна ситуація на Костянтинівському напрямку, на мою думку, характеризується одним об'ємним терміном — "напередодні". Наразі ворог ще не здатен кинути "на місто" значні сили, у переносному сенсі йому доводиться покладатися, скажімо так, на "точкове проникнення", здійснене на чутливих ділянках і напрямках. Однак це не означає, що так триватиме вічно.
Зараз на Костянтинівку суне, у переносному сенсі, "мішанина" російських частин і з’єднань різної етимології — від тихоокеанських "спецназів" до абхазьких "курортників". Координація та встановлення взаємодії між ними — дуже складне завдання. І так, тут фактично, діють тактичні групи російських військ, сформовані за "залишковим" принципі.
Навіть у таких умовах, противник зміг створити дуже явну загрозу подвійного охоплення агломерації Дружківка-Костянтинівка і, крім того, "зачепитися" за південно-східну частину самої Костянтинівки. Іншими словами, створити достатньо зручні "вихідні" умови та позиції для початку захоплення всієї агломерації.
Справа не стільки в політичному та пропагандистському значенні захоплення Костянтинівки (хоча й не без цього), скільки в можливості для російського командування та його військово-політичного керівництва досягти досить значного результату відносно швидко і відносно "дешево", адже саме на Костянтинівському напрямку значна частина "попередньої" роботи ВЖЕ виконана російськими військами.
Військовий з позивним "Мучной" пише, що на Костянтинівському напрямку противник зосередив основну увагу в районі Степанівки. Фіксується його просування південніше, вздовж лінії наших опорних пунктів. На цій ділянці наші підрозділи відпрацювали бомберами по ворогу, втрати для нього відчутні. Після цього противник почав розширювати сіру зону, без чіткого закріплення, діючи обережно й хвилями.
За наявною інформацією, ворог готує спробу затиснути Степанівку з кількох напрямків. Зараз він мацає нашу оборону одразу з півдня, заходу та сходу, перевіряє щільність вогню, шукає слабкі місця і поступово підповзає ближче. Дій прямого штурму поки не фіксується, працює розвідкою боєм і малими групами.
На східному фланзі від самої Костянтинівки, русаки продовжують рухатися вздовж траси та відкритих лісосмуг поруч. Наші морпіхи активно пристрілюють цей напрямок і тримають під вогневим контролем. Станом на зараз — без суттєвих змін по лінії, ситуація напружена.
По материалам: Подробности
0 Replies to “Росіяни накопичують штурмовиків під Костянтинівкою і затискають Степанівку в кліщі”