Сили оброни контратакують на Гуляйпільскому та Запорізькому напрямках — Машовець

Російські війська намагається продовжити наступ на Гуляйпільскому та Запорізькому напрямках з метою охопити з флангів Оріхівський район оборони ЗСУ. Про це пише оглядач "Інформаційного спротиву" Костянтин Машовець. 

Наразі російські війська на Запорізькому напрямку, очевидно, проводять оперативну наступальну операцію фактично на суміжних флангах двох своїх угрупувань військ — "Днепр" і "Восток", з метою охопити Оріхівське угруповання ЗСУ з флангів (західного і східного), аби створити умови, які б дозволили їм згодом, розгромити це угрупування ЗСУта вийти з південного сходу на ближні підступи до Запоріжжя.

Для цього російське угрупування військ (УВ) "Днепр" намагається просунутися з рубежу Кам'янське — Степове до річки Конка і дістатися таким чином до головного рубежу оборони ЗСУ на ділянці Малокатеринівка-Комишуваха.

У свою чергу, УВ "Восток" робить подібні спроби просунутися на досить широкому фронті до рубежу Новомиколаївка — Терсянка, а також дістатися своїми передовими частинами та підрозділами району Новосолошине — Верхня Терса — Гуляйпільске — Омельник.

Протягом попередніх кількох тижнів передові частини та підрозділи 5-ї армії ворога, просуваючись у цих напрямках, змогли зайняти більшу частину міста Гуляйполе, дійти до дороги Гуляйполе-Покровське, принаймні, на ділянці від Добропілля до Варварівки. А її окремі штурмові групи просунулись вперед:

• на захід від Гуляйполя в напрямку Гуляйполе — Залізничне, а також Добропілля — Тернувате, досягши останнього
• вони також просунулися до Староукраїнки та Цвіткового

Крім того, за допомогою російські війська продовжували інтенсивні атакуючіштурмові дії в напрямку Єгорівка — Данилівка та Вишневе — Новоолександрівка, намагаючись таким чином прорватися з півдня до Покровського.

Ворог зумів просунутись у напрямку Степове — Павлівка (до 1,5 км), намагався закріпитися у Лук'янівському та Приморському, аби в подальшому продовжити наступ в напрямку Григор'євки та Комишувахи. З цією метою, штурмові групи противник здійснювали активні атакуючі/штурмові дії на північ від Степногірська в напрямку Степногірськ — Веселянка та в районі Приморського в напрямку Приморське — Річне.

Однак, у цьому сенсі, російськи війська змогли досягти певного успіху (і то, виключно у тактичному сенсі) лише на окремих ділянках смуги наступу на захід і північний захід від Гуляйполя. Її окремі й досить дрібні штурмові групи прорвалися до Тернуватого, Залізничного та Староукраїнки.

Але, на правому фланзі смуги 5-ї ЗВА противник не мав успіху — бої за Данилівку та вздовж рубежу Олексіївка-Орестопіль продовжувались без значного просування його підрозділів.

Кілька діб тому, очевидно, ЗСУ розпочали низьку контратакуючих дій на цілому ряді ділянок смуги наступу 5-ї ЗВА противника, щоб зупинити подальше просування її передових частин і підрозділів, а також здійснили контратаки в смузі 58-ї ЗВА противника. Зокрема:

• У районі Тернувате, ймовірно, передові підрозділи російських військ внаслідок цих контратак ЗСУ були змушені відступити на південь, до річки Гайчур, залишивши саме Тернувате, куди вони прорвалися кілька днів тому.
• У районі Залізничного, Староукраїнки та Цвіткова, очевидно, ЗСУ зуміли також "зачистити" кілька дрібних штурмових груп ворога.
• У районі Лук'янівського, на північний схід від Степногірська, очевидно, ворог був змушений відступити на південний захід, залишивши свої передові позиції в районі села, що дещо покращило позицію передових підрозділів ЗСУ в районі самого Степногірська.

Однак, численні повідомлення про нібито "прориви на 16 км", здійснені ЗСУ, зокрема на правому фланзі смуги 5-ї ЗВА ворога та в смузі його 36-ї ЗВА, я поки що не можу, а ні підтвердити, а ні спростувати, банально через відсутність надійної, перевіреної інформації з цього питання.

Очевидно, контратакуючі дії передових підрозділів ЗСУ мають досить обмежений розмах і масштаб, і, очевидно, мають своєю метою, ймовірно, лише ліквідацію "інфільтрованих" у їхні бойові порядки малих піхотних груп ворога, а не проведення глибоких (нехай, навіть, у тактичному сенсі) наступальних дій. Тому, як на мене, очевидно, що з цього приводу, ще дуже зарано робити якісь остаточні висновки відносно "подальших перспектив" цих дій ЗСУ.

Навпаки, загальна оперативна ситуація на цих напрямках, як на мене, не виглядає особливо оптимістичною. Так, за останні півтора тижня наступ російських військ у районі Гуляйполя та на північ від нього суттєво сповільнився, як і в смузі його 58-ї армії.

Однак протягом попередніх двох місяців наступальних боїв російські війська на цих напрямках й ділянках досягли достатньо вагомих успіхів, майже наблизившись впритул до створення передумов, необхідних їм для проведення оперативної наступальної операції на цьому напрямку вже літом нинішнього року, причому, з досить очевидними цілями — розгромом Оріхівської групи військ ЗСУ та проривом на ближні підступи до Запоріжжя з південного сходу.

Тому ЗСУ, очевидно, доведеться докласти значних зусиль, щоб гіпотетична Оріхово-Запорізька наступальна операція російських військ, разом із подібною їй Слав'янсько-Краматорською операцією, під час їх літньої кампанії 2026-го року, отримали би мінімальні шанси на остаточний успіх.

По материалам: Подробности