На тристоронніх переговорах, які відбуваються в Абу-Дабі, і Київ, і путінський режим представлені фігурами з військової розвідки. Українську сторону очолює нещодавно призначений керівником Офісу президента Кирило Буданов — колишній керівник ГУР, військової розвідки України. Російську — адмірал Ігор Костюков, голова ГУ, Головного управління Генерального штабу.
На одному рівні — і це не повинно дивувати. Тихі переговори між ГУР та ГУ (як і раніше широко відомим під своєю колишньою назвою — ГРУ) протягом усієї війни лежали в основі низки практичних домовленостей, включаючи обміни військовополоненими та тілами загиблих.
Подібно до того, як у минулому "Моссад" стояв за таємними контактами з арабськими державами ще до встановлення дипломатичних відносин, а ЦРУ підтримувало закулісні канали зв'язку з розвідувальним управлінням Північної Кореї, спецслужби і сьогодні іноді виявляються корисними дипломатами.
Буданов, відкритий та різкий захисник української справи, вже давно перетворився на фігуру майже міфічного масштабу — не в останню чергу завдяки тому, як багато західних журналістів охоче підхоплювали його мачо-образ та захоплюючі подробиці його колишнього життя. Це включало і обов'язкові заходи конспірації під час візитів до його бункера, і недбало притулений у кутку кабінету трофей — новий російський автомат АК-12.
При цьому Буданов все виразніше проявляє себе як відносно прагматичний голос в оцінці перспектив України. Хоча офіційно це заперечувалося, торік Буданов попереджав, що якщо країна найближчим часом не зможе завершити війну з росією, під загрозою може опинитися саме існування України.
Про його російський візаві відомо набагато менше. 64-річний Костюков формально має військово-морське звання, але по суті є кадровим розвідником. Після закінчення навчання він вступив на службу у флот, проте незабаром був направлений на навчання до Військово-дипломатичну академію в Москві — навчальний заклад, який готує переважно майбутніх військових аташе та офіцерів ГРУ/ГУ.
Ці дві категорії нерідко перетинаються — і в кар'єрі Костюкова вони справді тісно переплелися. Він служив розвідником за кордоном, чергуючи відрядження до посольств (востаннє — у Греції 2004 року) з роботою в "Акваріумі" — штаб-квартирі служби на вулиці Гризодубовій на північному заході Москви.
Всередині ГУ існують глибокі поділи між так званою агентурою — оперативним крилом, що займається збором розвідданих; аналітиками, які намагаються осмислити здобуту інформацію; та підрозділами спецназу, яким нерідко доводиться діяти на основі цих даних.
Представників агентури часто називають "костюмами" або "паркетними офіцерами", оскільки багато з них працюють під прикриттям як військові аташе в комфортних закордонних посольствах. У відповідь вони зверхньо дивляться на чоботів — бійців спецназу.
Генерал Ігор Сергун, який очолював ГУ з 2011 по 2016 рік і вважається одним з найбільш тямущих керівників останніх років, був вихідцем зі спецназу, який потім служив і в агентурному апараті. Його наступник, генерал Ігор Коробов, навпаки, був кар'єрним аналітиком і раніше очолював стратегічне розвідувальне управління ГУ.
Костюков був проміжним типом: його кар'єра поєднувала аналітику та агентурну роботу. Він був офіцером-вербувальником за кордоном, куратором агентури, а потім керівником аналітичного підрозділу у Москві.
У міру погіршення відносин росії із Заходом — особливо після 2014 року — Костюков, який уже обіймав посаду заступника голови ГУ, відіграв помітну роль у розгортанні все більш агресивних операцій за кордоном. У 2016 році США запровадили проти нього санкції за втручання ГУ в американські вибори, а Велика Британія після спроби отруєння Сергія Скрипаля в 2018 році.
До того моменту, втім, його кар'єра явно йшла на підйом. Більше того, у росії для розвідника західні засудження стали свого роду відзнакою. У 2017 році Костюков був нагороджений Золотою Зіркою героя російської федерації за свою роль в операції в Сирії, включаючи кілька поїздок до Дамаска.
Коли Коробов тяжко захворів у 2018 році, саме віцеадмірал Костюков тимчасово виконував його обов'язки. Пізніше того ж року його призначили його наступником і за посадою він став заступником начальника Генерального штабу — першим військово-морським офіцером на цій посаді в пострадянській історії. Наступного року він отримав звання повного адмірала.
Під час війни в Україні Костюков займався діяльністю ГУ відразу за кількома напрямками: посилення дестабілізуючих операцій у Європі; адаптацію до масових висилок дипломатичних агентів за рахунок активного використання проксі-структур, супутникової та кіберрозвідки; проведення диверсій та замахів на території України; а також підтримка закулісних каналів зв'язку з ГУР.
Це багато в чому пояснює рішення Москви призначити його головою делегації на переговорах в ОАЕ. Костюков — очевидний візаві Буданова, і хоча невідомо, чи зустрічалися вони колись особисто, між ними існує певний робочий зв'язок.
Призначаючи Костюкова, а не дипломата на кшталт помічника з зовнішньої політики Юрія Ушакова або бізнесмена Кирила Дмитрієва, володимир путін також дає сигнал: з його точки зору, головним предметом обговорення залишається вимога про передачу районів Донецької області.
Але це призначення відображає і особисту репутацію Костюкова. Один європейський чиновник, який неодноразово з ним взаємодіяв, охарактеризував його як "жорстку, але витончену" людину, яка "бачить світ таким, який він є насправді". Російське джерело назвало його представником "традиції генералів-вчених", які виконують накази, але інтерпретують їх "з певною витонченістю".
Враховуючи, що путін, судячи з усього, як і раніше, наполягає на територіальних поступках від Києва, які більшість українців визнає принизливими, саме сукупність цих якостей і знадобиться, щоб зрушити нинішню дипломатичну безвихідь.
По материалам: Подробности
0 Replies to “Що за чекіст очолює переговори росії з Україною? — The Spectator”