Ворог поглинає Гуляйполе малими штурмовими групами — DeepState

Ворог поглинає Гуляйполе, відправляючи на постійні штурмові дії невеликі групи піхоти. Про це пише аналітичний паблік DeepState.

В останньому оновленні всі могли побачити суттєве збільшення червоної зони в місті, де вже давно фіксувалися кацапи, весь час пробували закріпитися і з часом їх кількість в цій частині стала переважаючою, що змусило бійців Сил Оборони залишити позиції.

Однак бої за місто тривають в західній частині населеного пункту, де також постійно фіксується противник, а ЛБЗ як такої немає, адже динаміка боїв насичена постійною інфільтрацією піхоти ворога. 

Командування угруповання військ противника "Восток", проводячи наступ на лівому фланзі своєї операційної зони, очевидно, зосереджує основні зусилля в районі Гуляйполя та на північ від нього, тобто в смузі 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) та на прилеглому до неї лівому фланзі 36-ї Ззагальновійськової армії. Про це пише оглядач "Інформаційного спротиву" Костянтин Машовець.

Ворог зміг переправитися через річку Гайчур у смузі своєї 5-ї ЗВА одночасно на кількох ділянках, зокрема в межах міста Гуляйполе, і просунутися по напрямкам, що збігаються — Марфопіль — Гуляйполе, Зелений Гай — Гуляйполе та Рівнопіль — Гуляйполе. Фактично росіяни зайняли значну частину міста і "«інфільрували" свої штурмові групи вже на захід від нього, у напрямку Залізничного та Староукраїнки.

Наразі його передові підрозділи, форсувавши річку Гуйчур, досить впевнено закріпилися в північній частині Гуляйполя (поблизу середньої школи No2), а також дісталися до району Центрального кладовища міста, діючи вздовж дороги з боку Марфопілля. Насправді російські війська вже завершують бої за центральну частину Гуляйполя і дуже близькі до захоплення всього міста.

 Водночас на північ від Гуляйполя російські війська (5-та ЗВА), очевидно, також змогли переправитися через річку Гайчур кількома штурмовими групами одночасно (на ділянці Прілуки-Варварівка), увійти до Добропілля і на суміжному фланзі із 36-ю ЗВА взяти під контроль Данилівку (або, принаймні, більшу її частину), створивши таким чином передумови для розширення активного наступу ворога на решту смуги його 36-ї ЗВА, тобто до річки Вовчя і далі до дороги Запоріжжя — Донецьк, на ділянці від Покровського до Гаврилівки).

Загальна поточна ситуація на цьому напрямку, фактично, характеризується відносною стабілізацією в смузі 36-ї ЗВА ворога (у напрямку Покровського та Великомихайловки), хоча противник там, час від часу, атакує в напрямках Новоселівка — Великомихайловка та Єгорівка — Данилівка, а також продовженням його наступу (тобто просування) у смузі 5-ї ЗВА (район Гуляйполя і на північ від нього).

Очевидно, що вороже командування свідомо спланувало і організовувало наступ, намагаючись вирішити дві проблеми одночасно:

• Максимально розтягнути сили та засоби українського командування, включно з його резервами, яких у нього на цьому напрямку не вистачало і не вистачає, вздовж фронту (очевидно, ворог знав і розумів це заздалегідь).
• Активними наступальними діями 36-ї ЗВА забезпечити максимальну концентрацію власних сил і засобів у смузі своєї 5-ї ЗВА (тобто на напрямку "головного удару", у бік Гуляйполя).

Що, власне, й сталося — противник у вирішальний момент (одразу після переправи через річку Янчур у районі Успенівки) ввів у бій ліворуч від 127-ї мотострілецької дивізії основні сили двох своїх "свіжих" бригад — 57-ї та 60-ї омсбр, що, по суті, й визначило подальшу долю Гуляйполя.

По материалам: Подробности