Як провалилася російська нафтова авантюра у Венесуелі — FT

Арешт президент Венесуели Ніколаса Мадуро ставить хрест на дорогих планах володимира путіна щодо створення антиамериканського оплоту в Латинській Америці. Про це пише Financial Times.

10 років тому Мадуро розмахував російським прапором і демонстрував копію меча національного героя Симона Болівара, а Ігор Сєчин, генеральний директор підконтрольної Кремлю нафтової компанії "Роснефть", схвально посміхався.

Але після того, як минулого тижня спецназ США захопив Мадуро та його дружину, Москва демонстративно не стала захищати країну, з якою у листопаді підписала розпливчасту угоду про "стратегічне партнерство".

Під час рейду американські гелікоптери, мабуть, з легкістю обійшли велику мережу венесуельських систем ППО, поставлених росією, включаючи сучасні системи С-300, "Бук" та "Панцир".

Коли в середу США захопили два танкери, які звинувачуються у транспортуванні або спробі транспортування венесуельської нафти і ходили під російськими прапорами для захисту, протести путінського режиму були день чутними.

Відносно стримана реакція — росія попередила, що захоплення танкерів може призвести до "подальшої військової та політичної напруженості в євроатлантичному регіоні" — послідувала за двома десятиліттями спроб Кремля перетворити Венесуелу на антиамериканську цитадель.

Між тим, майже чотири роки війни в Україні призвели до того, що росія виявилася надто виснаженою, щоб захищати Сирію, Іран та Венесуелу — союзників, яких вона колись вважала оплотом проти американського впливу.

Директор програми з нерозповсюдження ядерної зброї в Євразії в Центрі досліджень нерозповсюдження ім. Джеймса Мартіна Ханна Нотте заявила: 

Це останній випадок у низці подій, коли Росія залишила своїх партнерів і союзників напризволяще — вона мало що могла зробити, коли вони опинилися під військовим тиском… Деякі у Росії можуть спробувати уявити це так, ніби вони не збираються втручатися у справи США і очікують на певну свободу дій на своїй власній території, але американці не дурні. Вони знали, що Росія нічого не зможе зробити для Мадуро.

Читайте також Трамп дав карти Україні: як операція США у Венесуелі змінює гру

Федор Лук'янов, експерт з зовнішньої політики, близький до Кремля, визнав, що путін навряд чи ризикне роздратувати Дональда Трампа через Венесуелу, оскільки росія приділяє пріоритетну увагу підтримці добрих відносин з президентом США через війну в Україні. 

У Путіна є набагато важливіша проблема, яку потрібно обговорити з Трампом — Україна.

Росія та Венесуела зблизилися на початку 2000-х років після приходу до влади путіна та Уго Чавеса, лівого радикала, попередника Мадуро. Кремль побачив можливість посилити свій політичний вплив на задньому дворі США.

Великі російські енергетичні компанії виграли тендери на розвідку венесуельських нафтових родовищ, а Каракас почав те, що зрештою вилилось у витрачання $11 мільярдів на російську зброю, таку як 100 000 автоматів Калашнікова, десятки винищувачів та бойових гелікоптерів.

Москва розглядала Венесуелу як "дзеркало" своєї власної антиамериканської політики у Західній півкулі, каже Володимир Рувінський, професор Університету Ісесі (Калі, Колумбія).

Це дозволяло Росії показати, що в неї можуть бути союзники в традиційній зоні впливу США, а також потенційно нарощувати військову присутність і протидіяти американській політиці санкцій та ізоляції [Венесуели].

До 2010 року путін значною мірою передав управління цими відносинами Сєчину — своєму близькому соратнику та куратору енергетичного сектора в уряді, який вільно розмовляє іспанською мовою.

Сєчин організував спільне підприємство п'яти великих російських нафтових компаній з державною PDVSA для розробки родовищ у Венесуелі. У тому ж році він домовився про постачання Венесуелі 2500 автомобілів Lada Kalina, зроблених хронічно збитковим АвтоВАЗом.

Коли спільне підприємство, відоме як Національний нафтовий консорціум (NOC), розпочало видобуток нафти, Сєчин був присутній на церемонії, присвяченій першому відвантаженню. На фотографіях 2012 року він у білій кепці тримає пляшку, спостерігаючи, як робітник наливає щільну чорну рідину.

З самого початку економічні міркування відходили на другий план порівняно з політичною метою росії — нашкодити США, розповіли два колишні високопосадові керівники нафтової галузі.

Економічний аспект тут взагалі не грав ролі, що типово для Сєчина. На початку там майже не було чого видобувати… Все тому, що нафта була надто важка. Щоб видобути її всю, потрібно було б від 10 до 12 мільярдів доларів.

Російські нафтовики, які працювали в багатонаціональних компаніях, зареєстрованих на Лондонській біржі, і мали значний досвід роботи на світових ринках, були також здивовані тим, що вони вважали відсталою соціалістичною культурою праці у Венесуелі.

Уряд Чавеса вимагав 60-відсоткову частку в консорціумі, але не хотів вкладати свою частку коштів у розробку нафтових родовищ.

"Коли їх питали, де гроші, вони відповідали: "Не знаємо, нам потрібно будувати дитячі садки", — розповів один з учасників проектів "Роснафти" у цій країні.

Загроза вуличного насильства та організованої злочинності у Венесуелі була настільки великою, що росіян доставляли до офісів PDVSA у супроводі добре озброєних конвоїв. Там вони бачили червоні банери та гасла про героїчну працю, але іноді дізнавалися, що місцеві співробітники просто не вийшли на роботу через карнавал. Роки недоінвестування підточували старіючу нафтову інфраструктуру, а частина обладнання в результаті була розпродана місцевими жителями на металобрухт.

Більш серйозна загроза проекту Кремля у Венесуелі виникла, коли у Чавеса, якого Сєчин називав "справжнім другом Росії та моїм другом", у 2011 році діагностували рак.

Сєчин очолив російську делегацію на похорон Чавеса в 2013 році і лобіював присвоєння його імені одній з непримітних московських вулиць. У 2016 році Сєчин виступив з промовою іспанською мовою на церемонії відкриття шестиметрової статуї покійного лідера, відлитої російським скульптором та фінансованою "Роснафтою", у рідному місті Чавеса Сабанеті. Хор з московського монастиря, який має тісні зв'язки зі спецслужбами, виступив під схвальним поглядом Мадуро.

Однак, за словами колишнього високопосадового керівника "Роснафти", особиста симпатія Сєчина до венесуельського проекту не призвела до тісних відносин з Мадуро. Колишній топ-менеджер "Роснафти" сказав:

З Чавесом вони розмовляли однією мовою, і все було легко. З Мадуро, який зовсім інша людина, було набагато складніше, і вони ніколи не були такими близькими.

На відміну від Чавеса, влада якого була незаперечною, Мадуро правив у складі ширшої політичної та силової еліти, додав колишній керівник.

Мадуро не мав монополії на владу. Він був лише одним з багатьох.

Партнери "Роснафти" розчарувалися у проекті та продали свої частки. Хоча "Роснефть" залишилася вірною проекту, погіршення політичної та економічної ситуації у Венесуелі за Мадуро змусило багатьох засумніватися в перспективах інвестицій.

За оцінками аналітиків Sberbank CIB, до 2017 року в країну вклали майже $8 мільярдів. Ця оцінка включала частки в NOC та різних інших нафтових підприємствах, а також багатомільярдні кредити, надані PDVSA у вигляді авансів за майбутні постачання нафти для компанії "Роснефть".

Глава Сбербанку пізніше вибачився перед Сєчиним і відкликав звіт, у якому "Роснефть"порівнювалася з "невдалим інвестором, який продовжує подвоювати початкову позицію в компанії, яка йде до банкрутства". Соціально-економічний хаос, що набирає обертів, загрожував розорити Венесуелу і спровокував масштабні протести, які ледь не повалили уряд Мадуро.

У 2018 році росія направила групу чиновників для подання плану порятунку економіки Венесуели, а в 2019 році надіслала ПВК "Вагнер" для захисту Мадуро. І повторила цей крок у 2024 році. Опора на росію допомогла режиму вижити, але підвищила ризик того, що Москва зрештою може залишитися ні з чим.

Вплив був повністю персоніфікованим і залежав від режиму… тому будь-які зміни у внутрішній політичній ситуації ставили під сумнів практично весь політичний капітал, накопичений Росією.

Санкції США проти Венесуели призвели до того, що країна зазнала труднощів з виплатою реструктурованого російського кредиту у розмірі $3 мільярди. За останніми доступними даними, на кінець 2019 року PDVSA заборгувала "Роснафті" $800 млн у вигляді непогашених авансових платежів за нафту.

У травні 2020 року "Роснефть" продала свої венесуельські активи невеликій російській провінційній приватній охоронній фірмі, що входила до складу державної енергетичної компанії "Росзарубежнефть".

Структура операції викликала підозри, що "Роснефть" не повністю пішла зі сцени, оскільки за місяць до продажу вона володіла формальним покупцем.

Це збиток у балансі, але він може скласти лише кілька мільярдів доларів. В останні кілька років відносини були досить поганими, і ми вже виходили з проекту. А китайці посилювали свій вплив, тож венесуельці почали витісняти нас.

Кремль, схоже, також визнав, що інвестиції провалилися. Фіона Хілл, колишній старший директор з Європи та Росії у Раді національної безпеки США, у 2019 році заявила у Конгресі, що Москва натякнула на бажання укласти "дуже дивну угоду про обмін Венесуели на Україну", щоб кожна наддержава могла вільно діяти на своєму задньому дворі.

Хілл сказала, що вона поїхала до Москви, щоб відхилити цю пропозицію, зроблену неофіційним каналом. Науковий співробітник Міжнародного центру оборони та безпеки в Таллінні Іван Клищ сказав:

Ціна Венесуели за Мадуро знизилася, тому що для регіональної стратегії Росії в Латинській Америці було важливо, щоб Венесуела відігравала лідируючу роль і створювала свого роду антиамериканську коаліцію серед держав регіону. Ті інститути, які створила Венесуела, переважно не функціонують… Це як говорити про загублене місто Атлантида. Це ізольований режим, а Мадуро неймовірно непопулярний.

Путінський режим засудив втручання США у справи свого союзника і вимагає звільнення Мадуро. Але, за словами Нотте, протидія Кремля діям США, ймовірно, обмежиться словесним засудженням через побоювання зіпсувати стосунки з Трампом.

Найгірше, що може статися, це якщо він дійсно розлютить Трампа, і ми побачимо реальний розворот у позиції США з війни. Я не думаю, що Путін хоче цим ризикувати.

Росія, як і раніше, приділятиме пріоритетну увагу перемозі на полі бою в Україні, а не діям у більш віддалених регіонах, додала вона. 

Якщо вони не отримають гору в Україні, то всі ці жертви, які вони принесли в плані проекції своєї сили та впливу в іншому світі, виявляться марними.

Нагадаємо, адміністрація президента США Дональда Трампа вимагає від влади Венесуели повністю розірвати економічні зв'язки з Китаєм, Росією, Іраном і Кубою, а також погодитися на ексклюзивне партнерство зі США з пріоритетом продажу важкої нафти американським компаніям.

По материалам: Подробности